Ban on Interrogation of Priest about Facts Subject to the Seal of Confession in Polish General Administrative Proceedings

Abstract

The author has analyzed the problem of restrictions to the principle of objective truth in administrative proceedings in view of evidentiary bans. He has presented the concept as well as the classification of evidentiary bans and the extent of their application. In the further part he has conducted analysis of the ban on interrogation of priest about the facts that they have learned during confession. The ban on priest’s interrogation about the facts he or she found out during confession is absolute and does not provide any exceptions. If any third part who accidentally got access to information, contained in confession or provided confessor during confession, the author concluded that such persons may testify and prohibition of art. 82 of the Administrative Procedure Code of Poland does not apply to these individuals. The author considers that such regulation is not ethical and morally questionable, and therefore that article should be amended. Відповідно до ст. 25 Конституції Республіки Польща, органи державної влади повинні залишатися неупередженими у своїх релігійних і філософських переконаннях, а також світогляді, забезпечуючи свободу їх вираження в суспільному житті. Ця модель поділу церкви і держави застосовується до всіх церков і релігійних об'єднань. У 1992 р. Верховний Суд Польщі ухвалив, що священик як особа, яка належить до католицької церкви або будь-якої іншої церкви або релігійного об'єднання, відрізняється від інших віруючих тим, що він або вона були призначені організовувати і проводити релігійні служби. Тому заборона на допит священнослужителя поширюється на усі релігійні об'єднання, якщо тільки ці церкви і релігійні асоціації працюють легально і забезпечують віруючим обряд сповіді. Обов'язок зберігати таємницю сповіді пояснюється католицькою церквою на прикладі двох видів духовних благ, які повинні бути захищені. Вони включають в себе щире каяття (bonum penitentum) і таїнство сповіді (bonum sacramenti). Прикладом відносин між державою та релігійними об'єднаннями є захист конфіденційної інформації, обмін якою відбувається під час сповіді. Заборона на допит священника про факти, які він або вона дізналася під час сповіді, є абсолютною, тобто не передбачає будь-яких винятків. А це означає, що не існує жодних юридичних або фактичних можливостей отримання доказів, які є предметом вищевказаної заборони. Що стосується третіх осіб, які випадково отримали доступ до інформації, що міститься в сповіді або наданої духівником під час сповіді, то за висновком автора такі особи можуть виступати свідками і заборона ст. 82 Адміністративного процесуального кодексу Польщі на них не поширюється. Автор вважає, що таке регулювання є не етичним і морально сумнівним, а тому у вказану статтю має бути внесено доповнення, яке б поширила заборону розголошувати таємницю сповіді і на третіх осіб.