Основні сенси нової епістемології філософії історії в межах наративного підходу

Abstract

Статтю присвячено аналізу змін в епістемології історїї – повороту від стратегії дослідження в межах “всеохоплюючого закону” до нової наративної парадигми історичних студій. Потрактовано основні сенси історичного наративу, акцентовано увагу на проблематизації концепту істини в епістемології наративної філософії історії, окреслено наративну перспективу в історичному дослідженні. Статья посвящена анализу изменений в эпистемологии истории – поворота от стратегии исследования в рамках “всеохватывающего закона” к новой нарративной парадигме исторического познания. Выясняются главные смыслы исторического нарратива, акцентируется внимание на проблематизации концепта истины в эпистемологии нарративной философии истории, очерчивается нарративная перспектива в историческом исследовании. The article is devoted to the analysis of changes in epistemology of history – the turn from the strategy of research in terms of the “comprehensive law” to new narrative paradigm of historical studies. The basic contents of the historical narratives are interpreted, problematization concept of truth within epistemology of narratives philosophy of history is accentuated, narrative of perspective in historical research is defined.