Спадщина Василя Верховинця: дитячий музично-ігровий репертуар як фактор формування особистості

Abstract

Серед найталановитіших діячів національної культури особливе місце належить Василю Миколайовичу Верховинцю (1880−1938). Багатогранна спадщина митця має національне за сутністю і виховне за змістом значення. В результаті етнографічних досліджень В. Верховинця з’являються наукові праці: «Українське весілля» (1912), «Теорія українського народного танцю» (1919), «Весняночка» (1923), які і сьогодні не втратили своєї актуальності та залишаються фундаментальними працями в галузі української традиційної народної культури.