Педагогічна рефлексія у прозі Костянтини Малицької

Abstract

У статті досліджено домінанти педагогічної рефлексії у прозі Костянтини Малицької (Віра Лебедова, Чайка Дністрова). Зокрема, визначено семантику поняття «педагог», з’ясовано головні аспекти навчально-виховної діяльності, виокремлено особливості нарації та постать наратора у художніх творах письменниці, розкрито авторську візію педагогіки як постійного процесу самовдосконалення людини. Костянтина Іванівна втілює багаторівневість образу вихователя: від матері-батька, народного вчителя, представників вищої школи до символічних втілень у пісні, книзі, природі. Вона часто вдається до використання антиномічних пар, аби виявити сутність індивідуальності. Письменниця залучає проекцію особистісного на соціальне, національне і загальнолюдське. Так, у долі осібного персонажа відображено певне явище, яке набуває комплексного висвіт-лення під час аналізу тематики й проблематики циклів письменниці. The article deals with the dominants of the pedagogic reflection in the Prose by Kostiantyna Malycka (Vira Lebedeva, Chaika Dnistrova). It analyses the semantics of notion “pedagogue”, investigates the main aspects of educational and tutorial activities, picks up the peculiarities of narrative and narrator in the works of art, opens author’s vision of the pedagogics as constant process of the man’s perfect her/himself. Kostiantyna Malycka embodies the versatile of the tutor’s image: parents and relations, people’s teacher and the representatives of higher education, song (lullaby), book and nature. She uses antonym’s pair and reveals individual essence. The writer gives the character personal projection on the social, national and com¬mon people’s. For example, Kostiantyna Malycka reflects the definite phenomenon in the destiny of individual person. It acquires the complex elucidation during the studying of the main themes and problems in the writer’s prosaic cycles.