Нерозгадані таємниці волинян

Abstract

У лекції автор ставить проблему етноісторичної ідентичності волинян. Для її розв’язання залучає історичні, етнографічні, археологічні, антропологічні, геногеографічні, топонімічні дані. Попри такий широкий інтердисциплінарний підхід автор не вважає проблему вичерпаною, радше – тільки поставленою в практичну площину. Історія питання починається з усного переказу про те, що храм святого Василія в місті Володимирі на Волині збудовано за один день воїнами князя Володимира після повернення з успішного походу на горватів. Далі автор ставить питання, де жили й ким були ці горвати історично, географічно, етнографічно, антропологічно і зрештою, біогенетично, який зв’язок у них із історичними волинянами, згаданими в працях іноземних істориків Середньовіччя. На основі доступних джерел автор робить припущення, що вони могли бути місцевими жителями, які в силу географічних причин більшою мірою залежали від хорватської столиці Стілско, за півтора сотні кілометрів від Володимира, ніж від Києва. Заради цього й було здійснено цей похід, який ознаменував кінець Великої Горватії та додав спокою й упевненості синові Володимира Всеволодові, який княжив у Володимирі. Підкорення горватів стало згодом основою державності Галицько-Волинського королівства. Проте сільські мешканці довкола Володимира та Дубна ще й на кінець ХІХ ст. вперто називали себе горватами. І небезпідставно. Автор знаходить підтвердження ідентичності волинян і горватів у антропології, весільному обряді, традиційному жіночому народному вбранні. І хоч нові ландшафтно-географічні, природньоресурсні та кліматичні умови в одній із колишніх частин проживання горватів сьогодні інші, сподівається, що при глибшому дослідженні відповідники знайдуться і в інших сферах.