Особливості форм викладу в малій прозі Лесі Українки та А. Кримського

Abstract

У статті розглянуто функціонально-викладовий аспект окремих оповідань Лесі Українки та А. Кримського. Письменники шукали відповідну до змісту форму художньої оповіді, що є, власне, способом організації та існування тексту, засобом подачі змісту. У творах митців найпомітнішою була поступова еволю- ція викладу від суцільної заангажованості автора в розвиток подій до його абсолютної елімінації з канви твору, до витворення в читача ілюзії саморозвитку тексту. Така зміна відбувалася як під впливом загальнолітературних тенденцій, так і під знаком індивідуальних творчих особистостей і Лесі Українки, і А. Кримського.In the article the functional and expressive aspect in the stories of Lesya Ukrainka and A. Krymskyy is researched. The writeres searched for the proper to the context form of artistic description which is, actually, the method of organization and existence of the text, the means of the context presenting. In works Lesya Ukrainka and of A. Krymskyy the most noticeable was a gradual evolution of exposition from continuous writer’s engaging into events development to his absolute elimination from the work canvas, to creation in the reader the illusion of the text’s self-development. Such an evolution took place under the influence of general literary tendencies as well as marked by individual creative personality of Lesya Ukrainka and A. Krymskyy himself.