Комунікативні типи атрибутивних прикметників у художніх текстах

Abstract

У статті зроблено спробу описати механізм визначення комунікативної ролі атрибутивних прикметників у текстах художньої літератури. Актуальність теми зумовлюється традиційною спрямованістю вивчення лінгвопрагматичного потенціалу номінативних одиниць у рамках окремих висловлювань, у той час як більш розвинені, ніж речення, семантичні простори суперсинтаксичних одиниць зумовлюють інше комунікативне функціонування номінативних одиниць. У статті поставлено завдання щодо дослідження комунікативних типів атрибутивних прикметників та виявлення дії конкретних чинників, що зумовлюють різні ступені комунікативної значущості ад’єктивних лексем у семантичному просторі текстових фрагментів на відміну від бінарного патерну визначення комунікативної ролі ад’єктивних лексем у термінах обов’язкових та факультативних одиниць на рівні речення. The article presents an attempt to describe the mechanism of defining the communicative role of attributive adjectives in belles-lettres texts. The topicality of the theme is predetermined by the traditional orientation of investigating the pragmatic potential of naming units in the framework of separate utterances while the semantic volume of supersyntactic units larger than sentences reveals quite another pattern of naming units functioning. The article names at studying the communicative types of attributive adjectives and indicating the influence of concrete factors that determine different degrees of communicative relevance of adjectives in texts and their fragments as distinct from the binary opposition of obligatory and optional units at the level of sentences.