Т.Шевченко в системі культурних авторитетів Миколи Хвильового

Abstract

У статті аналізується на матеріалі художньої прози М. Хвильового ставлення до культури попередніх епох, традицій і зокрема до Т. Шевченка. Простежується деканонізації, деміфологізація моральних, духовних авторитетів із метою вибудовування нової культурної ієрархії, адаптованої до потреб пролетарського мистецтва. Ключ до зрозуміння ставлення М. Хвильового до традиційної культури та її авторитетів: він їх не спростовує, не заперечує – він не згодний із їхньою позицією, котра, за логікою М. Хвильового, принаймні частково, зумовила загальний стан української культури, якого письменник не приймає. М. Хвильовий теоретично окреслює активну й авангардну роль України в культурному розвої людства, й саме в такий спосіб, а не з позицій пасивного просвітянства, на думку М. Хвильового, можливе розв’язання національної проблеми. Українське відродження трактується як процес загальнолюдського культурного значення. In the article the attitude is analyzed on the basis of prose of Mykola Khvylovy – attitude to the culture of previous epochs, traditions and exactly to Taras Shevchenko. The decanonizations, demythologization is determined on the basis of moral, spiritual authorities for the purpose of creating new cultural hierarchy adapted to the needs of proletarian art. Кey to understanding Mykola Khvylovy attitude to the traditional culture and its authorities: he does not disprove them, does not deny − he does not agree with their position, which, according to logic of Mykola Khvylovy, at least partially caused the general state of Ukrainian literature, which the writer does not accept. Mykola Khvylovy defines theoretically the active and vanguard role of Ukraine in the cultural development of mankind and exactly in this way, not from the positions of passive prosvitianstvo, as to Mykola Khvylovy it is possible solution to the national problem. Ukrainian revival, therefore, treated as a process of universal cultural value.