Особливості вияву суб’єктивного благополуччя як показника психічного здоров’я особистості (на прикладі працівників державної служби)

Abstract

У статті розглянуто проблему психічного здоров’я в рамках різних психологічних теорій особистості (А.Адлер, Б.Скіннер, Е.Еріксон, А.Бандура, А.Маслоу), виокремлено один з основних його показників – психологічне благополуччя, яке суб’єктивно виражається у відчутті щастя, переживанні позитивних емоцій, задоволеності собою і власним життям. Емпірично визначено особливості прояву суб’єктивного благополуччя як показника психічного здоров’я працівниками державної служби з урахуванням: віку, стажу трудової діяльності та специфіки роботи. В групах працівників, яких ділили за віковим критерієм, уваги потребують такі кластери: «ознаки, які супроводжують основну психоемоційну симптоматику» та «напруженість та чутливість» – в групі осіб 30-40 років; «зміна настрою» – в групі 40-50 років; «значущість соціального оточення» та «самооцінка здоров’я» і «ступінь задоволеності повсякденною діяльністю» – в групі понад 50 років. Визначено зростання значущості кластерів «напруженість і чутливість», «ознаки, які супроводжують основну психоемоційну симптоматику» та «ступінь задоволеності повсякденною діяльністю» і пік їх прояву в осіб із стажем трудової діяльності 10-15 років; відсутність значних відмінностей у вияві кластеру «зміна настрою» в респондентів незалежно від їх трудового стажу; важливість кластерів «значущість соціального оточення» та «самооцінка здоров’я» у групі досліджуваних із трудовим стажем понад 20 років. З’ясовано, що діагностовані, які працюють з людьми, вирізняються підвищеним настроєм і оптимістичним налаштуванням на майбутнє та задоволені своєю повсякденною діяльністю. Респонденти, які працюють з документами та інформацією, окрім підвищеного настрою та оптимістичного налаштування, важливого значення надають найближчому соціальному оточенню.