Корекція фізичного стану та фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку в процесі фізичного виховання

Abstract

У магістерській роботі розглянуто проблему корекції фізичного стану та фізичної підготовленості учнів старшого шкільного віку в умовах сучасного фізичного виховання. Актуальність дослідження зумовлена зниженням рівня рухової активності старшокласників, недостатнім розвитком базових фізичних якостей, зростанням функціональних відхилень у стані здоров’я та необхідністю оновлення методичних підходів до організації уроків фізичної культури з урахуванням індивідуальних морфо-функціональних можливостей учнів. У роботі здійснено комплексну оцінку фізичного розвитку, фізичної підготовленості та функціонального стану учнів 16–17 років. Результати дослідження показали, що середні показники зросту та маси тіла старшокласників загалом відповідають віковим нормативам, однак індивідуальні значення характеризуються значною варіативністю. Виявлено відхилення у пропорціях тіла та недостатній рівень розвитку м’язової системи в частини учнів, що свідчить про потребу у цілеспрямованій корекції фізичного стану. Детальний аналіз фізичної підготовленості засвідчив, що найбільш недостатньо розвиненими є силові, витривалісні та швидкісно-силові якості, тоді як рівень гнучкості та швидкості є відносно вищим. Установлено, що учні, які демонструють вищі результати у тестових вправах, відзначаються кращою технікою виконання та більш високою якістю базових рухів. Низькі кількісні показники, як правило, поєднуються з порушеннями координації та нераціональними руховими діями. На основі отриманих даних розроблено та експериментально перевірено методику корекції фізичного стану старшокласників, що базується на комплексному оздоровчо-тренувальному підході. Методика передбачає поєднання аеробних, силових, швидкісно-силових, координаційних та гнучкісних вправ із використанням зональної регуляції інтенсивності фізичних навантажень за показниками частоти серцевих скорочень. Значну увагу приділено атлетичним вправам, що відповідає мотиваційним запитам старшокласників щодо формування гарної фізичної форми та сприяє підвищенню зацікавленості у заняттях фізичною культурою. У процесі реалізації методики широко застосовувалися ігровий та змагальний методи, які позитивно впливали на емоційний стан учнів, підвищували моторну щільність занять та активізували фізичні й морально-вольові якості. Завдяки інтенсифікації пропріоцептивної імпульсації відбувалося покращення функціонального стану центральної нервової системи, зокрема підвищення тонусу й працездатності кори великих півкуль головного мозку, що сприяло зниженню психоемоційної напруги та рівня тривожності. Результати педагогічного експерименту підтвердили ефективність запропонованої методики, що проявилося у покращенні показників фізичної підготовленості, підвищенні функціональних можливостей організму та формуванні позитивної мотивації старшокласників до систематичних занять фізичною культурою. Отримані дані дозволяють рекомендувати розроблену методику для впровадження у практику фізичного виховання закладів загальної середньої освіти.