Міф Сізіфа, або Епістемологічна відвертість (романи «Книга забуття» і «Та сама курява дороги» В. Слапчука у співвідношенні філіації)

Abstract

У статті пропонується погляд на романи «Книга забуття» і «Та сама курява дороги» В. Слапчука крізь призму ідеї «абсурдної людини» А. Камю. Відчуття у парадигмі фундаментального абсурду характеризує експресіоністський масштаб відчаю, який став критеріальним чинником поетики «Книги забуття», змінивши емоційно-почуттєву і ритмо-композиційну криву в напрямку відстороненої рефлексії у «Тій самій куряві дороги». Романи аналізуються у зв’язку філіації. Акцент – на «Книзі забуття» як на первинному художньому об’єкті, що репрезентує нову естетичну стратегію, «живий метод» автора. На основі трансформації інваріантно-концептуальних модерністських і постмодерністських ознак В. Слапчук збагатив елітно-літературну систему форм якісно відмінним від наявних структурно-стильовим утворенням у жанровому вимірі роману.

In the article one can observe the novels “The Book of Oblivion” and “The Same Dust of the Road” by VasylSlapchuk through the prism of the idea of "the absurd man" by Albert Camus. Sensations in the paradigm of the fundamental absurdity characterizes expressionistic scope of despair that has become criteria factor of poetics of "Book of Oblivion", changing emotional and sensual, also rhythm and composite curve toward the aloof reflection in "The Same Dust of the Road." The novels are analyzed in relation to filiation. The emphasis is made on the novel “The Book of Oblivion” as the primary artistic object that represents a new aesthetic strategy, "living method" of the author. On the basis of the transformation of invariant-modernist and postmodernist concept features by VasylSlapchuk joins elitist-literary forms of the system which are qualitatively different from the existing by structural and stylistic formation in the novel genre dimension.