BEL CANTO в еволюції оперного вокального мистецтва: розвиток тези та антитеза

Abstract

У статті досліджується мистецтво bel canto як історико-культурна “теза”, її розвиток та німецькомовна (вагнерівська) “анти-теза”. Подається історична ретроспектива експансії bel canto в оперне вокальне мистецтво різних національних шкіл на рівні “розвитку тези”, а також в окресленні його стильової антитези. Підґрунтям різних манер співу бачиться фонетична природа мови, а відтак – і національні традиції виконавства. Розкривається сутність світового значення La Scala як “Мекки співочого мистецтва”. Ключові слова: bel canto, теза, антитеза, оперне вокальне мистецтво, співаки.The article under consideration is about “bel canto” art research as historic-cultural “thesis”, its development and german-languagal (vagnerianen) “anti-thesis”. There is the representation of “bel canto” historical retrospective expantions in the vocal operal art of different national schools on the “thesis”, level as well as in its styles antithesis outline. The base of the different chant manners is the phonetic nature of a speech and the national traditions of the performance. The world important ellence La Scala as “Mecca of singing art” of opens here.