Комунікативно-прагматична специфіка сучасного німецького анекдоту

Abstract

У світобаченні кожної лінгвокультури лежить система культурних та соціальних цінностей, які категоризують лінгвокультурний простір з метою передачі лінгвокультурного досвіду в міжкультурній комунікації. Лінгвокультурна специфіка простору сміхової культури відображається через передачу спектра почуттів або ставлення до фактів навколишньої дійсності та співвідноситься з кодом культури. Семантична реалізація компонентів сміху фіксується в текстовому масиві інформації завдяки втіленню комунікативної інтенції мовця. Одним з елементів та констант сміхової культури є анекдот, який має специфічні ознаки фантастичного або міфічного, навіть парадоксального жанру, де поєднуються ознаки дійсності або вимислу та реального або нереального в лінгвокультурному просторі, та який функціонує як своєрідне інформаційне джерело про лінгвокультуру носіїв мови та про їхні симпатії й антипатії до ситуацій або явищ.