До проблеми розвитку неореалізму в 1920-х рр.: Л. Сейфулліна та А. Головко

Abstract

У статті охарактеризовано неореалізм як художнє явище, детально проаналізовано специфіку другого етапу розвитку неореалізму в російській та українській літературах. З’ясовано, що в радянській літературі 1920-х рр. неореалізм засвідчив перехід від модерністської парадигми до соцреалізму і постав як «протоканон» соцреалізму/«пресоцреалізм» – синтез реалістичної, модерністської та соцреалістичної поетик. Показовою з цього погляду є творчість Л. Сейфулліної («Перегній») та А. Головка («Бур’ян»). / In this article Neo-realism as artistic phenomenon is characterized. The special features of second stage of the development of Neo-realism in Russian and Ukrainian literatures are analyzed. Is argued that in soviet literature of 1920 Neo-realism witnessed transition from modernistic paradigm to socialist realism. Neo-realism is “proto-canon”/“presocrealism” – synthesis realistic, modernistic and socialist realistic poetics. L. Sejfullina’s story “Humus” and A. Golovko’s novel “Weed” are significant in this plan. Ukrainian writer crossed from neo-realism to the socialist realism, Russian writer could not adapt for the new ideological and artistic co-ordinates.