Діагностична практика

Abstract

Діагностична практика представляє собою схему структурованого спостереження особливостей навчання і поведінки школярів, що здійснюється педагогами та психологами в різних навчальних і позанавчальних ситуаціях. В її основу покладені вимоги щодо оволодіння здобувачами методами визначення основних психологічних характеристик шкільного статусу дитини і найважливіших психологічних вимог до їх змісту на конкретному етапі навчання. Вимоги представлені у вигляді опису конкретних поведінкових проявів дитини. Основною метою діагностичної практики є: • оволодіння навичками комплексного дослідження особистості; • оволодіння аналізом, синтезом та узагальненням результатів та матеріалів досліджень; • формування вміння інтегрувати теоретичні знання з основних фундаментальних дисциплін при складанні психологічних висновків. Завданнями діагностичної практики є: • Оволодіння навичками проведення основних діагностичних процедур: спостереження, бесіда, експеримент, тестування. • Навчити вибирати методи дослідження у відповідності з розробленими критеріями та індивідуально-психологічними особливостями та віком досліджуваного. • На підставі порівняння та аналізу результатів, здобутих різними методами, формулювати та перевіряти гіпотези про особливості розвитку особистості. • Навчити диференціювати стійкі та ситуативні прояви особистості, складати висновки та рекомендації на основі результатів дослідження. • Навчити методологічним, теоретичним та конкретно-методичним принципам побудови психодіагностичного інструментарію і формулювання психодіагностичних узагальнень і висновків. • Навчити ефективно використовувати основні методики психодіагностики. • Сформулювати цілісне бачення об’єкту та предмету психодіагностичного обстеження з виділенням єдиного конструкту. • Розвинути психодіагностичне чуття та інтуїцію, що необхідні при постанові діагнозу. За результатами проходження практики здобувачі повинні: знати: • основні етапи проведення психологічного дослідження; • методи дослідження у відповідності з розробленими критеріями, індивідуально-психологічними особливостями та віком досліджуваного. • методологічні, теоретичні та конкретно-методичні принципи побудови психодіагностичного інструментарію і формулювання психодіагностичних узагальнень і висновків; • особливості розвитку особистості на кожному віковому етапі; • основні методики дослідження психічних процесів та міжособистісних стосунків. вміти: • складати план дослідження, вибирати методи та необхідні методики дослідження; • висувати гіпотези дослідження, складати прогнози та рекомендації на основі результатів дослідження; • враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей при проведенні дослідження; • диференціювати проблеми, пов’язані з навчанням, вихованням чи розвитком; • вибирати правильні виховні впливи та корекційні заняття при роботі з такими учнями; • оформляти результати психологічного консиліуму та складати рекомендації для вчителів, класних керівників, батьків