Сучасні тенденції функціювання варіантних форм іменників жіночого роду

Abstract

У статті схарактеризовано іменники жіночого роду, що переважно в непрямих відмінках, рідше в називному зреалізовані двома варіантами флексій. Зорієнтованість на сучасні мовні тенденції вможливила розмежування форм, які виявляють різну й приблизно однакову час- тоту функціювання в медійних текстах, і тих, що належать до периферії вживання в газет- ній публіцистиці, проте зактивізовані в лінгвістичних працях. З’ясовано, що іменникам пер- шої відміни притаманна незначна кількість синонімічних флексій, представлених у родовому та орудному відмінка множини. Їхнє дослідження в контексті реформування «Українського правопису» дало змогу вказати на незначні зміни в кодифікації порівняно з попереднім видан- ням цієї праці: серед доповнень виявлено додавання форм родового відмінка мамiв і мам, чого не було в редакції 2015 року, а з-поміж модифікацій засвідчене маркування іменника баб як рідковживаної форми, що послугувало передумовою її переміщення в позицію після слова бабів. Опрацьований корпус фактичного матеріалу доводить, що майже всі варіанти, подані в «Українському правописі» першими, домінують у медійній сфері, окрім слова мамів, яке за частотою вживання поступається варіанту мам. Приблизно однакову частоту слово- вживань виявляють іменники легень і легенів, а також запропоновані варіанти в орудному відмінку множини із закінчення -ми та -ами, -ями. В «Українському правописі» серед коди- фікованих розглянуто граматичні синоніми з нульовими закінченнями. Попри те що форми сoсон і воєн цілком умотивовано подано як перші, у різних медійних виданнях зазвичай пере- важають сoсен і війн. У статті наголошено на важливості доповнення групи іменників третьої відміни родо- вого відмінка однини паралельними формами з флексією -и, які вияскравлюють граматичну своєрідність української мови. Виявлено, що такі варіанти дедалі частіше використовують лінгвісти в наукових текстах, проте медійники послуговуються ними фрагментарно.