Мотив оргії у Лесі Українки та Генріка Сенкевича в порівняльному аспекті

Abstract

У статті йдеться про генетичний зв’язок роману Генріка Сенкевича «Quo vadis» та драматичної поеми Лесі Українки «Оргія», виявлений через мотив спрофанованої оргії. Імовірно, роман уславленого польського прозаїка-сучасника підказав українській письменниці парадоксальне вирішення конфлікту імперії та колонії, старого й нового світів: вона показує не торжество нової релігії з маргінесів й утвердження її в центрі імперського світу, як Сенкевич, а моральну перевагу загубленої культури Стародавньої Греції, в якій сакральна оргія символізувала гармонію людини зі світом, свято оновлення й відродження. Спрофанована Римом оргія символізує агресію імперської культури з вихолощенням духовного сенсу й розгулом плоті та домінуванням насильства. The article is about the genetic relations of the novel “Quo vadis” by Henrik Senkevych and the drama poem “Orgiya” by Lesya Ukrainka revealed through the motif of the profaned orgy. The novel of the celebrated Polish contemporary prosaist is likely to have prompted Ukrainian writer a paradoxical resolution of the conflict between an empire and a colony, an old world and a new world: she doesn’t show the triumph of the new religion from the outskirts and its consolidation in the centre of the imperial world like Senkevych, but she shows moral superiority of the lost culture of ancient Greece, where sacral orgy symbolizes harmony between human and world, feast of renovation and renascence. The orgy profaned by Rome symbolizes an aggression of the imperial culture with making the spiritual sense vapid and flesh revelry and dominance of violence.