Організаційно-економічні засади сталого розвитку деревообробної промисловості України

Abstract

У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні основи та розроблено науково-практичні рекомендації щодо організаційно-економічного забезпечення сталого розвитку деревообробної промисловості України у воєнний та повоєнний періоди. За результатами аналізу праць вчених, які досліджували ефективність функціонування лісового господарства, лісокористування та деревообробної промисловості, визначено чотири етапи формування теорії сталого розвитку деревообробної промисловості. Розкрито сутність основних понять і термінів, пов’язаних із функціонування деревообробної промисловості. Визначено роль деревообробної промисловості у системі лісових галузей, розкрито компонентний склад та взаємозв’язки деревообробної промисловості. Удосконалено концепцію сталого розвитку деревообробної промисловості України, в основу якої покладено сім основних гіпотез щодо досягнення сталого розвитку деревообробної промисловості. Запропонована методика діагностики сталого розвитку деревообробної промисловості України полягає у комплексному та системному підході, що охоплює чотири етапи аналізу (від оцінки сировинної бази до формування рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічних засад), враховуючи специфічні для галузі фактори, такі як вплив війни, мораторій на експорт необробленої деревини, та базується на розрахунку інтегрального показника, що доповнює традиційні складові сталого розвитку – екологічний, соціальний та економічний аспекти, специфічними для галузі показниками – експортоорієнтованість та інноваційні потреби. У роботі здійснено діагностику сталого розвитку деревообробної промисловості в Україні. Проведено оцінку сировинного потенціалу та передумов сталого розвитку деревообробної промисловості в Україні. Результати дослідження показали, що деревообробна промисловість вносить істотний вклад у загальний обсяг промислової продукції. Особливої уваги заслуговує меблева промисловість як окремий сегмент деревообробної промисловості. У роботі проведено інтегральний аналіз й розрахунок часткових показників сталого розвитку деревообробної промисловості, який засвідчив, що найбільш перспективною та стійкою сферою розвитку деревообробної промисловості України є міжнародна торгівля, що доводить експортну орієнтованість галузі. Розкрито світовий досвід організаційно-економічного забезпечення сталого розвитку деревообробної промисловості; удосконалено організаційноекономічний механізм сталого розвитку деревообробної промисловості на засадах циркулярної економіки; запропоновано рекомендації щодо сталого розвитку деревообробної промисловості України та запровадження сучасних бізнес-моделей.