Виховання та навчання дітей в самурайських сім’ях середньовічної Японії

Abstract

Стаття присвячена актуальній проблемі, яка стосується виховання та навчання самураїв в середньовічній Японії де впродовж багатьох століть самураї були найвпливовішим суспільним прошарком. Вони витіснили традиційну японську аристократію з місця провідної політичної сили країни і створили власну державно-політичну систему – сьоґунат. В різні епохи зміст поняття «самурай» трансформувався згідно конкретно-історичних обставин, проте його головною складовою лишалася військова служба. Такий суспільний статус забезпечувався чи не в першу чергу ефективною системою виховання та навчання з раннього дитинства в самурайських сім’ях хоч самурай проходив довгий та тернистий шлях навчально-виховного процесу впродовж усього життя. Аби стати справжнім воїном потрібно було усвідомити та виробити в собі основні правила моралі за Бушідо та навчитися досконало володіти усіма бойовими спеціалізаціями. Сім’я становила головний фундамент, що забезпечував формування найважливіших ідеалів воїна, заснованих на міфічних оповідях, буддійській байдужості до смерті, конфуціанському культі синівської відданості. В основу етично-морального виховання було покладено принципи Бушідо – неписаного кодексу поведінки самурая в японському суспільстві. Безумовно, що особливу увагу приділяли вихованню хлопчиків, які з дитинства були оточені винятковою турботою, так як вважалися продовжувачами роду, спадкоємцями дому та родового імені. Однак і виховання дівчаток не залишалося поза увагою. Їх виховували з самого малечку так, щоб відповідно до морального кодексу самурая, супутниця його життя в багатьох відношеннях стала рівною йому. Дружина самурая мала бути взірцем вірності, терпіння та відповідальності. В статті наголошується на тому, що саме виховання та навчання самурая умовно відбувалося в двох напрямках: перший стосувався морального й духовного виховання за законами Бушідо, другий – за рахунок навчанню бойовим мистецтвам. Зазвичай в 15 років юнак проходив обряд посвячення в самураї, одержував справжні бойові мечі, з якими не розлучався все життя. Цим завершувався перший етап навчально-виховного процесу, який можна умовно назвати сімейним. На основі набутих знань і вмінь самурай продовжував відпрацьовувати систему моральної, військової та фізичної підготовки.