П'єса "Кумедний старигань" Т. Ружевича у структурі самвидавного журналу "Скриня"

Abstract

П’єса „Кумедний старигань” у структурі самвидавного журналу „Скриня” розглядається як свідчення проблеми екзистенційного вакууму, порожнечі, яку відчувала радянська людина, як вияв настроїв цілого покоління мистецької молоді, яке не приймало догм соцреалізму і входило у глибоке підпілля внутрішнього „я”. Водночас це була несмілива спроба ознайомити читачів із найкращими зразками європейської літератури, розширити горизонт читацьких зацікавлень. Персонажі п’єси втілюють екзистенційне відчуття відчуженості людини, трагічну невлаштованість її життя, абсурдність існування, страх, відчай, самотність, страждання. Єдине, чим володіє людина, − це її внутрішній світ, право вибору. Play „Funny old man” in the structure of selfpublished magazine „Skrynya” is examined as a confirmation of the existential vacuum problem, emptiness which was felt by a soviet man, as a demonstration of the whole generation of artistic young people moods, who did not accept the dogmas of social realism and came into the deep underground of inner „I”. At the same time it was a timid attempt to acquaint readers with the best standards of European literature, to extend horizon of the readers’ personal interests. The play’s characters incarnate the existential feeling of man estrangement, tragic unsettled state of one’s life, absurdity of existence, fear, despair, loneliness, and suffering. The only thing, owned by a man, is his/her inner world, the right of choice, freedom of will.