Творчість Лесі Українки в літературознавчій концепції Д. Козія

Abstract

У статті на матеріалі публікацій Д. Козія, присвячених творчості Лесі Українки, проаналізована літературознавча концепція дослідника. Доведено, що мета науковця – відтворити основи творчої лабораторії письменниці, особливості світогляду, виокремити наскрізні теми, мотиви, образи. Закцентовано, що синтетичний погляд дослідника забезпечується залученням студій із філософії та психології. Окремі статті Д. Козія присвячені аналізу різновидів та специфіки ідейно-художньої реалізації трагічної провини в драматичних текстах письменниці, обґрунтуванню концепції Кассандри як трагічної пророчиці, дослідженню вагомості образу Мавки, висвітленню особливостей класичних образів Музи, Прометея, Ніобеї та Іфігенії. Про рівень науковця свідчать залучення теорії Ю. Кляйнера про різновиди форми трагізму, платонівської концепції Ероса, зіставлення з текстами св. Августина, А. Данте, Й.В. Ґете, Х.Ф. Геббеля. Ключові слова: діаспорне літературознавство, драма, категорія трагічного, концепція образу, символіка, класичні образи. In the article, based on the material of D. Koziy’s publications devoted to the works of Lesya Ukrainka, the literary concept of the researcher is analyzed. It is proved that the aim of the scientist is to recreate the foundations of the writer’s creative laboratory, the peculiarities of the worldview, to distinguish cross-cutting themes, motives, images. It is emphasized that the synthetic view of the researcher is ensured by the involvement of studios in philosophy and psychology. Separate articles by D. Koziy are devoted to the analysis of the varieties and specifics of the ideological and artistic realization of tragic fault in the dramatic texts of the writer, the justification of the concept of Cassandra as a tragic prophetess, the study of the importance of the image of Mavka, the clarification of the peculiarities of the classical images of the Muses, Prometheus, Niobium and Iphigenia. The level of the scientist is evidenced by the involvement of Y. Kleiner’s theory of the forms of tragedy, the Plato conception of Eros, and the comparison with the texts of St. Augustine, A. Dante, J.V. Goethe, H.F. Hebbell.