Водні джерела Волинської області: класифікація та просторове розташування

Abstract

Науковий інтерес вивчення водних джерел пов'язаний із їхнім рекреаційним, природоохоронним і сакральним значенням, а також перспективою використання в питному водопостачанні. Об'єктом поданого дослідження є природні водні джерела Волинської області. Методологічною основою служить поєднання географічного й екологічного підходів, що використовуються при вивченні взаємодії людини та природи. Наукова новизна дослідження полягає у застосуванні наукового підходу вивчення водних джерела Волинської області не тільки як чинників підтримання водного балансу території, а і як об'єктів культу. Дослідження геологічних і гідрогеологічних передумов формування водних джерел Волинської області засвідчує, що підземні води досліджуваної території належать до гідрокарбонатного класу, групи кальцію переважно першого або другого типу. Узагальнено існуючі класифікації водних джерел і адаптовано до умов Волинської області. Проведено класифікацію водних джерел за такими ознаками: напрямом водного потоку, особливістю функціонування, характером використання, гідрологічними умовами, хімічним складом, рівнем сакральності. Встановлено, що в межах досліджуваної території налічується 81 функціонуюче джерело, з них 52 – освячені. Досліджено просторове розташування водних джерел Волинської області у структурі фізико-географічних районів. Установлено, що найбільша їхня частка сформувалась у Верхньоприп'ятському (19), Любомльсько-Ковельському (18), Турійсько-Рожищенському (15) фізико-географічних районах. Охарактеризовано окремі освячені водні джерела Волинської області, які використовуються як об'єкти культу, зокрема у селах: Тельчі, Воротнів, Гірка Полонка, Грем'яче, Сокіл. Повсюдне зникнення природних водних джерел Волинської області зумовлено природними й антропогенними чинниками та пов'язане не тільки з їхнім забрудненням, замуленням, висиханням, а й виснаженням підземних вод. З метою збереження та відтворення водних джерел доцільно продовжити роботу щодо їхнього облаштування, активізувати організацію оперативних і довгострокових прогнозів зміни екологічного стану, моніторингу хімічного й біологічного забруднення, паспортизації, створення в їхніх межах природоохоронних територій.