Власні назви в текстах дитячої літератури як елементи сюжетно-рольової гри (на матеріалі повісті Всеволода Нестайка «Казкові пригоди Грайлика»)

Abstract

У статті висвітлено особливості уживання у творах дитячої літератури власних назв як елементів сюжетно-рольової гри на матеріалі повісті «Казкові пригоди Грайлика» відомого українського письменника Всеволода Нестайка. Обґрунтовано актуальність використання у творах для дітей сюжетно-рольової гри як моделі сприйняття світу та реалізації соціальних потреб дитини. Простежено, як жанрова специфіка повісті-гри зумовлює особливості уживання онімів. У психологічному аспекті проаналізовано механізм найменування персонажів як один із важливих етапів комунікації автора з реципієнтом-дитиною. Схарактеризовано одну з особливостей дитячого словотворення – творення прізвиськ, які мають значний інформаційно-характеристичний потенціал, що реалізується на рівні мікротексту й макротексту. The article focuses on the study of peculiarities of proper name use in the works of children’s literature as elements of a role-playing game based on a material of the novella Kazkovi Pryhody Hrailyka (Fairy Adventures of Frolicker). The significance of a role-playing game use as a model of world perception and realization of social needs of a child was substantiated. It was studied the way genre of a game-novella specifies peculiarities of onyms use. From psychological perspective a mechanism of character naming as one of important stages of communication of an author with its recipient – a child was analysed. One of peculiarities of children’s word formation – coining of nicknames was analy- sed that have considerable informational and characterizing potential carried out on the level of micro- and macro text.