Лінгвонаціональний аспект мови драматичних поем Лесі Українки

Abstract

У статті проаналізовано використання національно маркованої лексики в текстах драматичних поем «Одержима», «Кассандра», «У пущі», «На полі крові», «Адвокат Мартіан» та «Оргія» як характерної особливості ідіостилю Лесі Українки. На основі аналізу текстів установлено тематичну різноманітність лексичних одиниць з національною символікою, що їх письменниця використовує в ролі мовно-естетичних знаків національної культури. Встановлено, що назви житла, предметів побуту, елементів зовнішності, одягу і прикрас, харчування, трудових процесів і традиційних для українців видів рукоділля, а також назви, що представляють звичаєво-обрядову культуру, виконують функцію декодера національної ментальності й пов’язаної з ним почуттєвості. Використанням національно маркованої лексики Леся Українка розв’язує проблему скорочення часово-просторової дистанції між представленими в текстах драматичних поем подіями і читачем-глядачем, а також безперешкодної інтеграції складних філософських проблем його ментально-мисленнєвий простір.