Приховані семантико-синтаксичні відношення в системі простих ускладнених речень сучасної української мови

Abstract

У статті здійснено комплексний аналіз прихованих семантико-синтаксичних відношень у системі простих ускладнених речень сучасної української мови; схарактеризовано приховані семантико-синтаксичні відношення часу, умови, причини, допустовості, мети; окреслено дериваційні зв’язки між простими ускладненими реченнями з дієприслівниковими, прислівниковими, прийменниково-відмінковими, дієприкметниковими синтаксемами обставинного й атрибутивного типу та синонімічними до них складнопідрядними конструкціями; запропоновано критерії виявлення прихованих змістових відношень на рівні простого ускладненого речення. Приховані семантико-синтаксичні відношення про- стежуємо найчастіше у простих семантично й формально ускладнених реченнях із напівпредикативними дієприслів- никовими обставинами, які є синтаксичними дериватами підрядних частин складних речень, тобто утворюються внаслідок їх згортання. Прихована семантика може бути закладена і в прийменниково-відмінкових формах, при- слівниках, дієприкметниках. Її допомагає виявити шир- ший, ніж саме речення контекст і відповідні синтаксичні трансформації. З першого прочитання чи прослуховування вислову приховані семантико-синтаксичні відношення не завжди відкриваються реципієнтові: лише контекстне оточення й дериваційні зв’язки простого ускладненого речення зі складнопідрядним дозволяє виявити їх. Домінують серед них часові відношення, позаяк семантична вісь темпораль- ності пронизує всю систему мови й мовлення. Друге міс- це після темпоральних відношень у граматичній системі мови відведено причиновим, адже саме дихотомія причина ↔ наслідок закладена в основі взаємодії предметів, явищ, подій навколишнього світу. Широкий спектр різноманіт- них відтінків цільової семантики приховано передають дієприслівникові обставини. Рідше натрапляємо на прості ускладнені конструкції із прихованими допустовими відношеннями. Приховані семантико-синтаксичні відношення і згор- тання компонентів на рівні простого ускладненого речен- ня сприяють акцентуванню уваги співрозмовника на най- важливішому, увиразненню найтонших нюансів думки, економії висловлень та їх стилістичній довершеності.