Українське естрадне вокальне мистецтво середини ХХ - початку ХХІ століть: тенденції розвитку

Abstract

У магістерській роботі досліджено основні тенденції розвитку українського естрадного вокального мистецтва від середини ХХ до початку ХХІ століть, проаналізовано його ключові особливості та жанрові трансформації, а також виявлено вплив на сучасну музичну культуру. У цьому контексті було розглянуто історичні передумови формування сучасного українського естрадного вокального мистецтва, простежено шляхи його розвитку в першій половині ХХ ст., зокрема у Західній Україні, де наявність таких мистецьких осередків, як кабаре та естрадні ревю, сприяли розвитку та поширенню розважального пісенного репертуару. Констатовано, що в другій половині ХХ ст. українська естрада зазнала значного впливу глобальних музичних тенденцій, зокрема, «біг-біту», який чітко простежувався у творчості вокально-інструментальних ансамблів 1960-1970-х років («Смерічка», «Кобза», «Ватра»), року (гурт «Еней»), джазу («Ябцьо-джаз»), а також рок-н-ролу і поп-музики, що інтегрувалися в національний контекст. Цей синтез сприяв утворенню нового музичного формату, в якому традиції гармонійно перепліталися з інноваціями. Наголошено, що ідеологічний вплив радянської влади суттєво сповільнював розвиток музичної творчості та його взаємодію із західною культурою. Досліджено внесок видатних українських композиторів, серед яких слід відзначити М.Скорика, О.Злотника, Є.Козака, Б.Весоловського, В.Івасюка, Л.Дутковського, провідних виконавців, зокрема, С.Ротару, Н.Яремчука, В.Зінкевича та багатьох інших у становлення та подальший розвиток сучасного естрадного вокального мистецтва. Проаналізовано творчу діяльність генерації виконавців першої чверті ХХІ ст, виявлено, що вона спрямована на осмислення національної ідентичності в умовах глобалізації, інтеграції української музики у світовий культурний простір.