Епістолярний і науково-публіцистичний контексти поглядів Лесі Українки на мову як код національного буття

Abstract

«Коли мати її вживала всіх заходів, щоб вона стала українською письменницею, то дядько її робив те, щоб вона стала людиною й борцем. Мати їй дала тіло, дядько – душу, міцну, як криця, й бунтівливу, як буря… Критичне відношення Лесі до архаїчних національних святощів, з якими ми не раз зустрічаємось у її творчості, її європеїзм, ставлення національного питання в площину інтернаціональну, – все це плоди Драгоманівської науки…» (М. Драй-Хмара). Якими були результати її виховання в українській мові, чим було зумовлене несприйняття нею хуторянських поглядів на літературну мову, переконаність у необхідності забезпечення «широкої течії вільного слова», – це не стільки боротьба, як усвідомлене утвердження своєю творчістю української мови на всеєвропейських теренах. А отже, і в нинішніх умовах функціонування української мови є всі підстави називати Лесю Українку найсучаснішою письменницею. «While Lesya Ukrainka’s mother was using all means to make her a Ukrainian writer, her uncle was doing everything possible for her to become a worthy personality and a fighter. Her mother gave her body and uncle gave her the spirit that is as adamant as steel and as turbulent as a tempest… Lesya Ukrainka’s critical attitude towards archaic, national holiness, her europeism, her treatment of the national issues within the scope of the international ones – all these are the fruit of Dragomanov’s teaching…» (M.Drai Khmara). The upbringing in the Ukrainian spirit, her non- perception of the khutor points of view on the literary language, her conviction of the necessity to ensure «the wide flow of the unrestrained speech» is just not merely a bight but realized consolidation of the Ukrainian language in the European area. Hence under the present conditions the Ukrainian language functioning there are all reasons to consider Lesya Ukrainka’s as a most modern writer.