Загрози регіональній безпеці Японії

Abstract

На основі аналізу офіційних щорічних звітів японських урядових структур – Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ («Біла книга Оборони», «Дипломатична синя книга») визначено основні актуальні загрози в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні для безпеки сучасної Японії. Особливу увагу приділено військовим розробкам та діям безпосередніх сусідів Японії. Проаналізовано ключові тенденції у військовій політиці Китаю, Північної Кореї й Російської Федерації, які створюють напруженість у відносинах із Японією та є причиною дестабілізації в регіоні. Виокремлено ключові заходи, ужиті японським керівництвом для протидії цим загрозам. Визначено, що навколо Японії зосереджені держави, котрі мають значний військовий потенціал як у кількісному, так і в якісному плані. Простежено чіткі тенденції щодо подальшого збільшення військових ресурсів й активізації діяльності збройних сил регіону. Це змушує керівництво країни шукати підходи до розв’язання проблем безпеки. У грудні 2013 р. затверджено стратегію національної безпеки. Основною метою стратегії є забезпечення миру, стабільності та процвітання міжнародного співтовариства в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з позицій активного пацифізму. У грудні 2018 р. на конференції Радою національної безпеки й Кабінетом Міністрів Японії затверджено Головну програму національної оборони. Вона визначає військовий потенціал та необхідний рівень оборони Японії протягом наступних десяти років. До запланованих заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності, належать збільшення можливостей у таких нових областях, як космос, кіберпростір та електромагнітний простір; збільшення військово-морських та повітряних сил, нарощування потенціалу засобів повітряної атаки, протиповітряної й протиракетної оборони, мобільного розгортання та інших традиційних видів оборони; підвищення оборони шляхом резервування запасів боєприпасів і палива; безпека маршрутів морського транспорту та всіх важливих інфраструктур; посилення ключових складових частин оборонного потенціалу за рахунок збільшення людського потенціалу та спроможності технологічних і промислових баз, а також перегляду технічного оснащення тощо. Констатовано, що зараз можна фіксувати лише основні тенденції в процесі розробки концепції оборони й виокремити ключові напрям, у яких вона може рухатися. Водночас фіксується зростання військового елементу в стратегії національної безпеки Японії на сучасному етапі.