Електронний архів українського фольклору як діалектографічне джерело: лексичний рівень

Abstract

Статтю присвячено аналізу діалектної субстантивної лексики на матеріалі уснопоетичних текстів Електронного архіву українського фольклору. З’ясовано семантику зафіксованих іменників. Досліджуваний матеріал дав змогу виділити такі лексико-семантичні групи: 1) лексика на позначення осіб за родом їх діяльності чи заняття; 2) лексика на позначення членів сім’ї, родини, сімейних зв’язків; назви осіб за матримоніальною, віковою ознакою; 3) лексика на позначення назв будівель, сільськогосподарських споруд, їх частин та інших, пов’язаних з ними предметів; 4) назви одягу і взуття; 5) назви їжі, напоїв, посуду, кухонного начиння; 6) назви предметів хатнього і ширше – господарського призначення; 7) лексика на позначення реалій тваринного та рослинного світів; 8) апелятивні назви географічних об’єктів та ін. У науковий обіг уведено новий лексичний матеріал, який можна використати для подальших діалектологічних досліджень. Залучений для дослідження фактаж підтверджує думку про наявність у мові фольклору вузькодіалектних елементів, а отже, є вагомим аргументом на користь того, що фольклор репрезентує один із функційних різновидів діалектного мовлення.