Оптимізація міжособистісного спілкування осіб похилого віку

Abstract

Актуальність роботи обумовлена тим, що міжособистісне спілкування є однією з найважливіших потреб осіб похилого віку. Якщо вона не буде належним чином задовольнятися, це може призвести до негативних наслідків. Розуміння важливості потреби літніх людей в міжособистісному спілкуванні покращує організацію роботи з ними та підвищує її ефективність. Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних основ міжособистісного спілкування осіб похилого віку, розробленні рекомендацій соціальним працівникам щодо його оптимізації. Об’єктом дослідження є міжособистісне спілкування як соціальний феномен. Предмет дослідження – зміст, форми і методи оптимізації міжособистісного спілкування осіб похилого віку. У роботі розкрито сутність понять «спілкування» і «міжособистісне спілкування», окреслено особливості і чинники, визначено роль і функції міжособистісного спілкування осіб похилого віку. Досліджено актуальний стан міжособистісного спілкування осіб похилого віку, результати якого показали, з одного боку, отримання люди похилого віку від родичів та близьких підтримки та допомоги, наявність друзів, а з іншого боку – нестачу спілкування у житті, прагнення до більшої комунікації у половини опитаних. Для кращого розуміння особливостей міжособистісного спілкування проведено тренінг «Спілкування з людьми похилого віку» у Луцькому геріатричному пансіонаті. Розроблено рекомендації соціальним працівникам з оптимізації міжособистісного спілкування осіб похилого віку.