Національно-мовна поведінка П. Куліша як перекладача драми В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

Abstract

Статтю присвячено вивченню актуального на сучасному етапі розвитку науки питання духовної спорідненості людини та її мови, а звідси й національно-мовної поведінки особистості чи спільноти. На матеріалі перекладів звертальних конструкцій драми В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта» досліджено особливості національно-мовної поведінки П. Куліша як першопрохідця української перекладацької школи. Відповідно до мети та завдань роботи запропоновано визначення поняття національно-мовна поведінка, на основі теоретичних праць учених узагальнено типологічні й національно марковані риси функціонування звертань у мовленні українців та особливості перекладу звертальних конструкцій, встановлено словотвірні та лексичні можливості відтворення звертань українською мовою, а саме: транскрибування власнихта деяких загальних іншомовних апелятивів відповідно до норм чинного в часи П. Куліша правопису, відтворення гоноративівздебільшого українськими відповідниками, або ж спорадично за допомогою транслітерування, послуговування демінутивами та звертаннями-експресивами, а також національно маркованими лексемами свого часу та типовими для звертань українців атрибутивами у складі поширених звертальних конструкцій.