Інститут соціальної держави: визначення чинників руйнівного впливу та оцінка перспектив функціонування

Abstract

Аргументовано, що попри тривале успішне функціонування, соціальна держава перебуває в затяжній кризі. Наголошено, що інститут соціальної держави не адаптувався до нових соціальних викликів. Підкреслено, що криза соціальної держави, яка почалася на початку 1980-х років, поглибилася після початку 2008 р. глобальної фінансової кризи та нині сприяє деконструкції цього політичного інституту. Відзначено, що в політологічному дискурсі домінують критичні до соціальної держави оцінки й переконання в необхідності нового соціального договору. Констатовано, що нова соціальна політика має розв’язувати соціальні проблеми не стільки шляхом соціальних виплат, скільки запобігти їх появі. Звернено увагу, що модель соціальної держави, яка б відповідала нинішній ситуації, повинна спрямовуватися на: 1) звуження спектра дії соціальної держави, зупинення подальшого розширення соціальних функцій; 2) поступовий відхід держави від надання соціальної допомоги в напрямі створення умов для самореалізації працездатної особи; 3) інвестування в соціальний капітал; 4) формування в кожної працездатної особи стійкого розуміння відповідальності за забезпечення свого добробуту. Зауважено, що вказані заходи мають за мету зменшити навантаження на інститут соціальної держави в забезпеченні добробуту особи. Підкреслено, що реформувати соціальну державу не можливо без зміни світогляду громадян, що проявляється, передусім, у відході від патерналізму. Перспективним назване таке бачення соціальної держави, за якого цей інститут спрямовується на активізацію особи в питаннях забезпечення свого добробуту. Розуміння майбутньої конфігурації соціальної держави виразно підкреслює потребу зростання персональної відповідальності за добробут.