Орфей та Нарцис у парі, або Модерн крізь призму архетипних образів еґо-тексту

Abstract

Ідеться про архетипні міфологічні образи у модерністських еґо-текстах – Орфея, Нарциса, Христа. Міфологема Орфея – центральна в літературно- мистецькій міфології модерної доби, оскільки саме цей архетип визначає її засадничі риси, передусім розуміння ролі художника – творця гармонії і Краси. Архетип Христа корелюється з автобіографічним образом, однак відходить на другий план, у тінь Митця. На авансцені літературної міфології авангарду опиняється нарцисичний автобіографічний герой. Речь идёт об архетипных мифологических образах в модернистских эго-текстах – Орфее, Нарциссе, Христе. Мифологема Орфея является центральной в литературно-художественной мифологии эпохи Модерна, поскольку именно этот архетип определяет её основополагающие черты, прежде всего понимание роли художника – творца гармонии и красоты. Архетип Христа коррелируется с автобиографическим образом «Я», однако отходит на второй план, в тень Художника. На авансцене литературной мифологии авангарда оказывается нарциссический автобиографичный герой. This article is about such archetypical mythological artistic images in modernistic ego-text as Orpheus, Narcissus, Christ. The mythologema of Orpheus is in the literaryartistic mythology of modern epoch central, since just this archetype defines it basic features first of all understanding of artist’s role, namely creator of harmony and beauty. The archetype of Christ correlates with autobiographical artistic image, but it departs to the second plan, namely to the shade of master. The Narcissus’es autobiographical character finds oneself on the proscenium of literary mythology of vanguard.