Концептуальний компонент технології формування критичного мислення громадян як чинника безпеки в умовах збройного насилля та інформаційної агресії

Abstract

У статті надано сутнісну характеристику концептуального компоненту технології формування критичного мислення громадян як чинника безпеки в умовах збройного насилля та інформаційної агресії, який відображає ідею та задум її проєктування і впровадження. Зазначено, що концепція критичного мислення ґрунтується на логічному, практичному й освітологічному підходах. Звернено увагу, що в умовах глобалізації розуміння наукової картини як системи понять, що описує місце людини у світі, має суттєву роль у формуванні критичного мислення, яке синтезує знання про людську сутність, процеси сприйняття і мислення в контексті інтелектуальних і психологічних можливостей людини, форми руху матерії у контексті людського буття, процеси здійснення вибору і прийняття рішення, базові цінності громадсько-політичного життя. Наголошено, що в умовах російської агресії проти України для формування національної ідентичності і стійкості суспільства особливого значення набуває концептуалізація підходів до історичної пам’яті в Україні, зокрема переосмислення минулого, формування нових національних наративів, визначення ключової ролі системи освіти як важливого механізму та дієвого засобу формування критичного мислення. Зазначено, що витоками концепції формування критичного мислення є критичний раціоналізм та еволюційна епістемологія. Розкрито стадії організації освітнього процесу: виклик, осмислення і рефлексію. Зазначено, що створення безпечного середовища та його взаємозв’язок із критичним мисленням, як інструментом протидії маніпуляціям, способом раціонального розуміння соціокультурних феноменів, історичних і політичних процесів, засобом інформаційно-психологічного спротиву, безпеки та захисту особистості, є важливою концептуальною складовою технології формування критичного мислення