Теоретическая нсостоятельность взглядов на «врожденность» человеческих способностей
Loading...
Date
Authors
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки
Abstract
В статье утверждается идея, что концепция «врожденности» человеческих способностей не выдерживает собственно теоретической критики. Равным образом обвинение в «социологизаторстве» тех, кто отрицает подобную генетическую предопределенность, является несостоятельным. «Врожденное» и «приобретенное» являются гипостазированными абстракциями, затмевающими суть дела. Проблема истока человеческих способностей должна решаться на ином методологическом уровне.
Description
У статті стверджується ідея, що концепція «вродженості» людських здатностей не витримує власне теоретичної критики. Подібні погляди ґрунтуються на уявленнях про два фактори у розвитку індивіда – генетично зумовлений і «середовищний», стверджуючи подвійну природу людини – «біосоціальну». Зазвичай тих, хто заперечує «вродженість» людських здатностей, звинувачують у «соціологізорстві». Проте подібне звинувачення під собой має лише одну підставу: за основу так чи інакше приймається теза про «біосоціальну» сутність індивіда. Проте за концепцією видатного мислителя ХХ століття Евальда Ільєнкова біологічне в людині аж ніяк не ігнорується і не відкидається, проте воно адекватно розуміється. Саму людську тілесність не можна брати абстрактно, однобічно, оскільки вона неодмінно включає одушевлене тіло іншої людини (для немовля – насамперед дорослого), а також «неорганічне тіло» людини, продукти культури і цивілізації, речі, створені людиною і для людини. Ігнорувати існування цього «другого» тіла людини означає прирікати себе на рішуче нерозуміння природи людини. Не треба приписувати Е.В. Ільєнкову й тезу про вирішальну роль «середовища» у формуванні особистості, так само й ідею про «всесильність виховання». Дитина розвивається лише у міру власної активності, а не активності дорослих. Більш за те: ми не знаємо дійсних закономірностей в усій їх конкретності становлення людської суб’єктивності, не кажучи вже про закономірності становлення таланту. Ніж беззастережно стверджуати «вродженість» людських знатностей, краже зайняти у цьому питанні позицію Сократа: «не знаю», точніше – «я знаю, що не знаю». «Вроджене» і «набуте» є лише гіпостазованими абстракціями, що замилюють суть справи. Проблема витоків людських здатностей має вирішуватись на іншому теоретико-методологічному рівні.
Citation
Возняк В. Теоретична неспроможність поглядів на «вродженість» людських здатностей / В. Возняк // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки / Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки ; [редкол.: В. Ю. Головей та ін.]. - Луцьк, 2017. - № 13-14 (362-363) : Філософські науки. - С.43-48.