Поліваріантність факторів особистісної резильєнтності та її вплив на академічну успішність учасників освітнього процесу

Abstract

У статті проведено огляд теоретичних та практичних досліджень, присвячених поліваріантності факторів особистісної резильєнтності та її впливу на академічну успішність учасників освітнього процесу. Здійснено аналіз поняття «резильєнтності», визначено його основні характеристики, які забезпечують підґрунтя успішної навчальної діяльності учнів. Результати емпіричного дослідження сприяють визначенню взаємозв’язку особистісної резильєнтності з іншими особливостями учасників освітнього процесу та її вплив на академічну успішність, а також виявлення характеристик освітнього процесу, що впливають на резильєнтність учня. Визначено, що резильєнтні учасники освітнього процесу відрізняються від нерезильєнтних переліком особливостей, включаючи більш емоційне ставлення до навчання, самостійність у вирішенні проблем, що виникають у житті і в закладі освіти. Вони орієнтовані на продовження навчання, серед них більший відсоток академічно успішних. Нерезильєнтні більш активні щодо додаткової освіти, оптимістичніші щодо своєї здатності вчитися краще. Відмінності академічної успішності/неуспішності резильєнтних школярів зумовлюються їхньою різною включеністю в освітній процес під дією внутрішніх (глибше усвідомлення смислів освіти та її впливу на життєві перспективи) і зовнішніх (вплив успішності на соціометричний статус школяра, розмаїття освітньої діяльності та її цілей, відповідність виконуваних навчальних завдань індивідуальним особливостям учня й адекватність оцінювання їхнього виконання) чинників. Визначено, що на формування в учнів особистісної резильентності найбільше впливають необхідність самостійно розв'язувати проблеми, що періодично актуалізуються, а також різноманіття стилів освітньої взаємодії, які пропонуються вчителями та змушують школярів постійно пристосовуватися до умов, що змінюються. При цьому характер резильєнтності визначається освітніми традиціями, що домінують у закладі освіти, та його цільовими орієнтирами. Представлені в статті результати кореляційного аналізу дозволяють стверджувати, що ключовою особливістю резильєнтного учня є його автономність, яка визначається самостійністю у вирішенні навчальних та інших шкільних проблем розглядається як реакція на відсутність або недостатність значущої допомоги з боку батьків, вчителів та вираженої внутрішньої мотивації навчальної діяльності, яка виявляється в запереченні учнями учительського контролю як провідної умови академічної активності.