Народні знання та вірування, пов’язані зі збиранням грибів на Поліссі (за матеріалами Рівненського району)

Abstract

У статті висвітлюються етнокультурні традиції збирання грибів у селах Рівненського району Рівненської області. Об’єктом дослідження є збиральництво, як комплекс виробничих навичок, доповнений архаїчними компонентами світоглядних уявлень та народних знань; предметом – традиційно сформована система вірувань і народних знань, пов’язаних із збиранням грибів. Джерельну базу склали польові етнографічні матеріали, зібрані авторкою у селах означеного регіону упродовж експедиції 2013, організованої Державним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Збір матеріалів здійснювався за авторськими запитальниками. Використані методи контекстологічного аналізу та описово-аналітичний. Проаналізовані традиції прогнозування урожаю грибів; терміни росту грибів; ставлення до маленького гриба; «щастя на гриби». Відзначено, що прогнози і передбачення базувались на вірі в особливий вплив певних днів народного календаря (різдвяно-новорічні свята, Масниця, Великдень, Трійця, Петра і Павла, Головосіки), які доповнювались періодами важливих господарських робіт (жнива, копання картоплі). Наголошено, що урожай грибів не може бути провісником війни. Особливе ставлення до маленького гриба базувалось на вірі в те, що від боїться людських очей. Успіхи у збиранні грибів пов’язують із «щастям на гриби», яке: дається людині при народженні (доля); передається по спадковості; набувається; пов’язане з особливостями поведінки дитини. Зафіксовані звичаї свідчать про багатовікову їх історію, коли людина не могла пояснити певні явища реальними взаємозв’язками в природі