Вплив міжособистісного спілкування на функціонування осіб пізньої зрілості

Abstract

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження впливу міжособистісного спілкування на функціонування осіб пізньої зрілості. Проблема міжособистісного спілкування особистості є однією з фундаментальних в психологічній науці, а тому й інтерес до неї продовжує зберігатись протягом всієї історії психології. Міжособистісне спілкування становить персоніфіковану форму суспільних відносин. Актуальність цієї проблеми визначається її високою значимістю для вирішення найважливіших питань конструктивного розвитку та функціонування особистості. У першому розділі магістерської роботи представлено результати теоретичного аналізу міжособистісного спілкування особистості. Міжособистісне спілкування осіб пізньої зрілості – це процес формування емоційних взаємин особистості в пізній зрілості з окремими суб’єктами, котрі її оточують, що передбачає емоційне ставлення один до одного, взаємне соціальне пізнання, певний спосіб їхньої поведінки один з одним. Цілісна структура емоційної, пізнавальної і поведінкової складових міжособистісного спілкування осіб пізньої зрілості зумовлює його функціональні призначення. Такими функціями є афективно-комунікативні, інформаційно-комунікативні й регуляційно-комунікативні. Результати емпіричного вивчення представлено у другому розділі роботи, описано особливості взаємозв’язків між особливостями спілкування та особливостями функціонування осіб пізньої зрілості, здійснено аналіз та інтерпретацію отриманих результатів. У третьому розділі магістерської роботи описана корекційно-тренінгова програма подолання труднощів у міжособистісному спілкуванні осіб пізньої зрілості для ефективної життєдіяльності. Також проаналізовано результати впровадження запропонованої програми. Висновки магістерської роботи містять чіткий виклад теоретичних і емпіричних результатів дослідження проблеми особливостей впливу міжособистісного спілкування на функціонування осіб пізньої зрілості. Перспективою подальшої роботи вдосконалення консультативно-тренінгової програми психологічної допомоги особам пізньої зрілості. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що його основні положення і висновки можуть використовуватися у діяльності практичних психологів в ході консультування та тренінгової роботи з особами пізньої зрілості.