Радянізація та репресії на землях Західної України у період вересня 1939 р. – червня 1941 р

Abstract

Укладення пакту Молотова – Ріббентропа поставило західноукраїнські землі в епіцентр міжнародної політики. Українці, будучи позбавленими реального права самостійно вирішувати власну долю, виявилися заручниками політичної гри, що її вели Німеччина та СРСР. Радянсько-німецькі домовленості призвели до зміни кордонів і окупації західноукраїнських земель Червоною армією. Із вересня 1939 р., від моменту входження Західної України до складу УРСР, на новоприєднаних землях розпочався процес радянізації, що охопив усі складники суспільного життя. Влада негайно розпочала перетворення, які передбачали прискорену трансформацію соціально-економічного та культурно-освітнього ладу, який існував у регіоні, на лад, що утвердився в СРСР. Розпочалася насильницька колективізація, націоналізація промислових підприємств, банків, житлових будинків. Політика радянської влади в галузі культури та освіти характеризувалася руйнуванням традиційних основ західноукраїнського суспільства і нав’язуванням йому радянської освітньої моделі та догм більшовицької культури. Частина жителів західноукраїнських земель покладала надії на позитивні зміни у соціально-економічному та культурному житті, пов’язуючи їх із радянізацією. Однак ейфорія від нововведень більшовиків досить швидко змінилася розчаруванням і стійким несприйняттям радянської влади. Утвердження більшовицької влади та радянської ідеології на західних землях України супроводжувалися масовими репресіями проти місцевого населення, русифікацією, депортаціями. Проаналізовано найбільш поширені репресивні заходи радянської влади на Волині, Буковині та в Галичині, методи та особливості їх здійснення. Доведено, що у досліджуваний період, з осені 1939 р. по червень 1941 р., спостерігається апогей арештів та репресій. Такий стан речей викликав опір жителів західноукраїнських земель і супроводжувався загостренням політичної боротьби та опором із боку місцевого населення.