Детермінація понять військовий дискурс та воєнний дискурс у мовознавчий парадигмі.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню специфіки сприйняття понять військовий та воєнний дискурси у мовознавчий парадигмі. Війна є соціально-політичним процесом боротьби за геополітичні ресурси, перерозподіл сфер впливу, контроль над стратегічними територіями, вплив на ключові логістичні ринки тощо. Воєнний дискурс є засобом формування ідеологічних установок інформаційної боротьби задля реалізації та досягнення стратегічних цілей у сприйнятті реальності та відображає специфіку соціально-політичного, економічного та культурного життя певного періоду війни. Він актуалізується крізь поняттєві категорії воєнний уряд, воєнний стан, воєнна політика, воєнна реформа, воєнна організація держави, воєнна доктрина тощо. У воєнному дискурсі прагматизуються структурно-семантичні конструкції та психолінгвістичні ефекти, які не лише розкривають сутність подій, а й можуть спотворювати або навіть замовчувати їх тощо. Військовий дискурс концептуалізує поняття військо, військова справа, військовослужбовець, військова адміністрація тощо. Військовий дискурс розкриває аспекти військової діяльності, мовленнєвих практик, пов’язаних зі здійсненням військових операцій або дій. Військовий дискурс поділяють на формальний військовий дискурс (військові документи, статути, накази тощо) та неформальний (військовий сленг, неформальна мова військовослужбовців, тощо). У середовищі військовослужбовців військовий дискурс прагматизує ситуації офіційного і неофіційного спілкування та має форми монологічної (наказ, розпорядження) або діалогічної комунікації військових.