Особливості виконання швидкої подачі в стрибку у волейболі

Abstract

Подача – це єдиний технічний елемент, що залежить лише від гравця. Тому до технічного виконання подачі висувають найвищі вимоги. Фазова структура швидкісної подачі в стрибку практично повторює фазову структуру прямого нападаючого удару, однак, істотною відмінністю між структурами цих технічних прийомів є зміст підготовчої фази. Мета роботи – проаналізувати структуру та особливості швидкісної по-дачі в стрибку. Матеріал та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети нами використано ана-ліз літературних джерел і методи теоретичної інтерпретації. У волейболі переважно застосовується швид-кісна подача в стрибку та подача плануюча в стрибку. Швидкість польоту м’яча – головний фактор, що визначає ефективність реалізації швидкісної подачі в стрибку в ігровому процесі. Виконання швидкісної подачі в стрибку поділяють на три фази – підготовчу, основну й завершальну. У кожній фазі в цій подачі є свої специфічні особливості координаційної структури рухів, оптимальної величини кутів у суглобах кінцівок, різна участь і певна послідовність уключення м’язів синергістів й антагоністів. До основних помилок, які зазвичай можуть виникати під час виконання швидкісної подачі в стрибку, відносять неоптимальне підкидання м’яча на висоту (управо, уліво від траєкторії руху гравця, далеко вперед); у момент удару по м’ячу опускання ліктя. Висновки. Швидкісна подача в стрибку має складну структуру системи рухів, яка вимагає відведення значного часу в тренувальному процесі для вдосконалення техніка виконання цього способу подачі. До особливостей виконання швидкісної подачі в стрибку можна віднести таке: підкидання м’яча має бути таким, щоб м’яч опинився перед гравцем; підкидання м'яча з однієї руки краще, ніж із двох; висота підкидання підбирається індивідуально й залежить від стрибка та швидкості розбігу; ударна зона має бути над головою; задається лінійний напрямок м’яча після удару по ньому; у момент удару рука рухається на верхній край сітки, щоб очі, кисть і сітка були на одному рівні; голова в момент удару не опускається, погляд – уперед.