Повстання 1863–1864 рр. на території Білорусі: конфесійний чинник

Abstract

Проаналізовано ставлення представників різних національно-конфесійних груп населення білорусько-литовських губерній до повстання 1863–1864 рр. З’ясовано, що вірні та духовенство римо-католицької церкви переважно були на боці повстанців, а духовенство та парафіяни православної церкви схвалювали дії уряду. Однак установити конкретні форми прояву позиції римо-католицького духовенства щодо повстання не-можливо через конспіративний характер їхньої діяльності та відмову населення розкрити участь священиків у підтримці повстання, що свідчить про авторитет та великий ідейний вплив священиків на вірних. Позиція представників інших конфесій не була однозначною. Лише старовіри проявили себе як відкриті союзники уряду, повністю підтримавши його дії.1863-1864 uprising is one of the most significant political events of the nineteenth century, in which all the national and religious the two leading Christian denominations of the time: Roman Catholic and Orthodox. Empirical evidence obtained by the author makes it possible to define positions of the representatives of the both confessions: Roman Catholics in many cases supported uprising, while Orthodox Christians supported imperial government. It is impossible to describe ways of Roman Catholic resistance because of secrecy of their activities and because of the fact that people did not want to give evidence of priests’ participation in the uprising. The latter proves authority and strong influence of the Catholic Church.