Засоби реалізації локативної семантики в поезії Лесі Українки

Abstract

У статті проаналізовано найпоширеніші концепції, пов’язані з витлумаченням лінгвістичного статусу мовних одиниць з узагальненим локативним значенням, указано на потрактування локатива як субстанційної синтаксеми, як підкатегорії та як семантичного відмінка. Вирізнено значеннєві варіанти компонентів із просторовою (статичною та динамічною) семантикою, схарактеризовано їхні первинні (місцевий відмінок) та вторинні (грамеми орудного, знахідного, родового й давального) засоби експлікації; з’ясовано особливості функціонування вільних синтаксем із локативним значенням, засвідчених у поезії Лесі Українки. Досліджено роль прийменників у визначенні значеннєвого діапазону локативів. Наголошено на стосунку неспеціалізованих морфологічних репрезентантів до явища внутрішньої синтаксичної транспозиції грамем категорії відмінка. There has been analyzed the most widespread concepts devoted to explanation of linguistic status of language units with generalized locative meaning being predicates in the article. Locative has been interpreted as a basic syntactic unit, as a subcategory and as a semantic case. There has been distinguished meaningful variants of components with dimensional (static and dynamic) semantics, there has been characterized their primary (prepositional case) and non-prepositional and prepositional case secondary (grammar units of instrumental, accusative, genitive, dative) means of explication, there has been defined the peculiarities of functioning of free syntactic units with locative meaning found in Lesya Ukrainka’s poems. There has been studied the role of prepositions taking into account the meaning of locatives. There has been emphasized on the reference of unspecialized morphological representatives to the phenomenon of inner syntactical transposition of grammar units of the category of case.