Тип нудьгуючого інтелігента в романній творчості Володимира Винниченка 1910-х років

Abstract

У статті розглянуто характерну особливість ранніх романів В. Винниченка – змалювання непересічних характерів українських інтелігентів зламу століть та проблеми їх буттєвої парадигми. На прикладах із романів «Чесність з собою», «Рівновага», «Заповіт батьків», «Хочу!» і «Записки Кирпатого Мефістофеля» проаналізо-вано онтологію екзистенціалів нудьги і тривоги та їхньої внутрішньої взаємодії. На основі цього змодельовано тип «нудьгуючого інтелігента» в літературному дискурсі українського модернізму.The paper focuses on the feature of V. Vynnychenko’s early novels – the image of Ukrainian unordinary intellectuals’characters fin de sciécle and the problems in their ontological paradigm. The ontology of the existentials boredom and anxiety and their internal co-operation is analysed on examples from novels: «Honesty with oneself», «Equilibrium», «Parents’ Testament», «I desire!» and «Snub-nosed Mephistopheles’s Notes» The type of the bored intellectual in the Ukrainian modern literary discourse is modelled on the basis of it.