Досконалість як ціннісно-регулятивний принцип етики гуманізму та культури Відродження ХIV-ХVI століть

Abstract

У статті викладені та систематизовані основні концепції філософської проблематики досконалості людини в європейській духовній культурі XIV-XVI ст., зокрема, у філософських шуканнях у період італійського Ренесансу та становлення громадянського гуманізму. Виділено основні напрямки формування ідеї досконалості людини, її характеристик, та розкрито головні риси філософії людини в роботах видатних мислителів періоду європейського Відродження XIV-XVI ст. Відзначено, що проблеми свободи волі, природної організації, гармонії, діалектики індивідуального і соціального свідчать за широкий спектр філософії людини в духовній культурі ХIV-ХVI ст., за появу та формування людини соціальної, громадянина та суб’єкта права. У статті наголошено на важливості і, разом з тим, пошуковості еталонів та ідеалів людськоог життя, а також на філософсько-етичних шуканнях, які були спрямовані на реалізацію принципів людського життя, на відродження еталонів досконалості людини в її універсальному сходженні до вищих істин. У роботі запропонована авторська оцінка формування та становлення проблематики досконаломудрої людини та зроблені ключові висновки щодо розвитку філософії людини в духовній культурі XIV-XVI ст.