Гастрономічні традиції та їх місце в індустрії туризму: страви із ягід (на матеріалах Ємільчинської ТГ)

Abstract

У статті висвітлюються етнокультурні традиції використання дикорослих ягід у системі гастрономічної культури Ємільчинської громади Житомирської області. Предметом дослідження є місце дикорослих ягід в культурі харчування регіону та перспективи включення страв із ягід в туристичну індустрію. Джерельну базу склали польові етнографічні матеріали, зібрані авторкою у селах означеного регіону упродовж експедиції Ємільчине–2011, організованої Державним науковим центром захисту культурної спадщини від техногенних катастроф. Збір матеріалів здійснювався за авторськими запитальниками. Використані методи контекстологічного аналізу та описово-аналітичний. У статті відзначено, що важливе значення в етнокультурі Полісся здавен займало збирання дикорослих ягід. Наголошено, що основну роль в структурі ягідного збиральництва займали чорниці, менше збирали ягоди лохини, брусниць і журавлини, в незначній кількості – суниці, малину, ожину, калину, бузину. З’ясовано, що традиційно застосовували різні способи переробки і заготівлі ягід: сушіння, тушкування, зберігання у свіжому вигляді. У другій половині ХХ ст. традиційні способи переробки поступились консервуванню з використанням цукру, а тепер – заморожуванню. Відзначено, що ягоди використовувались для виготовлення різноманітних страв – пирогів, книшів, вареників, коржів, киселів, компотів та ін. Показано, що страви із ягід були не тільки в щоденному, а й у святковому та обрядовому меню. Доведено, що свіжоприготовлені і консервовані страви з ягід можуть бути представлені в гастрономічному кошику не тільки Ємільчинської ТГ, а й Житомирщини загалом і використовуватись в системі культурного, зеленого і екологічного туризму. Окремі з них можуть бути представлені і в місцевому переліку нематеріальної культурної спадщини.