Теоретико-емпіричні межі поняття ейджизму у психології

Abstract

У статті розглянуто проблему українського суспільства: сприйняття пенсіонерів крізь призму стереотипів, які заважають формуванню соціальних установок і дій в активній повсякденній праці й проведенні дозвілля. Здебільшого людей пенсійного віку сприймають, як бідних, немічних, неспроможних повноцінно працювати. Це негативне ставлення і сприйняття проявляється як ейджизм. Окреслюються позитивні та негативні стереотипи особи пізньої зрілості. Обґрунтовано проблемні взаємовідносини між представниками вікових категорій – молодими людьми та особами пізньої зрілості, досліджено рівень емпатії до людей похилого віку серед школярів (ранній юнацькій вік) та студентами (юнацькій вік). Аналізуються причини виникнення соціального явища «ейджизм» та пропонуються шляхи його подолання.

The article considers a problem of the Ukrainian society, that of perceiving pensiners in the light of stereotypes which prevent from the formation of social aims and actions I their active everyday work and leisure. Old age pensioners are mostly perceived as poor, weak and incapable of working properly. The negative attitude and perception realizes itself as agism. The work describes positive and negative stereotypes of a person of late maturity. The article substantiates problematic relations between people of different age categories – young people and those of late maturity, it also investigates the level of empathy to elderly people among schoolchildren (early youth) and students (youth). The article analyses the reasons for the development of the social phenomenon of agism and suggests ways of its overcoming. Sources – 8.