Самореалізація як ціннісно-смисловий і змістово-функціональний компонент загальноособистісного становлення старшокласників та студентів

Abstract

У магістерській роботі здійснено теоретичний аналіз феноменології самореалізації особистості, розкрито психологічні особливості самореалізації молоді в освітньому просторі та інші ракурси цього процесу. Самореалізація особистості перебуває у тісному взаємозв’язку з різними компонентами самосвідомості, насамперед самооцінкою, образом Я, Я-концепцією та іншими компонентами людської самості. Успішна самореалізація можлива у взаємодії з різними психологічними конструктами, тому система цінностей як аксіологічних пріоритетів, рефлексія як соціально-психічне відображення, креативність як невпинна різнобічна творчість у багатьох сферах самореалізації. Самореалізація на рівні сім’ї, успішна самоактуалізація в професії постають життєвим кредом для молодої людини, яка мислить перспективно. Самореалізація в різних життєво-побутових ситуаціях, наприклад у випадку різномодальної життєвої кризи, потребує докладання особливих зусиль. Отримані емпіричні результати за проведених методик продемонстрували помітну активну динаміку зростання і збільшення особистісної рефлексивності з віковим становленням. Важлива роль належить і креативності як знаковому показнику самоактуалізації особистості молодої людини, що відображає її різнобічні творчі здібності, з одного боку, та повномірну й багатогранну особистісну цілісність, загальне соціо-психічне здоров’я та індивідуально-психологічну співрозмірність з іншими людьми. Життєві цінності і спрямування юнаків прагнуть цілісності й осмисленості, усвідомленої зосередженості і спрямованості, вивіреної та оптимістичної просторово-часової перспективи, насамперед у вимірах планування свого власного майбутнього.