Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стану

dc.citation.issue3(56)
dc.citation.journalTitleПрикарпатський юридичний вісник
dc.contributor.affiliationВолинський національний університет імені Лесі Українки, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплінuk_UK
dc.contributor.authorСокол, Марія Василівна
dc.contributor.authorМаксимук, Єлизавета
dc.coverage.countryUAuk_UK
dc.date.accessioned2024-12-17T14:01:09Z
dc.date.available2024-12-17T14:01:09Z
dc.date.issued2024
dc.description.abstractУ статті проведено аналіз особливостей правового регулювання часу відпочинку та робочого часу під час дії воєнного стану. Досліджено співвідношення юридичних гарантій прав працівників згідно Кодексу законів про працю, Закону України «Про відпустки» та спеціального Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Доведено значне розширення кола повноважень роботодавця в сфері встановлення робочого часу, зміни істотних умов праці, обмеження часу відпочинку працівника, хоча право на працю гарантується державою з обов’язковим врахуванням волевиявлення майбутнього працівника, шляхом створення належних та безпечних умов праці, справедливого співвідношення робочого часу із часом відпочинку, які є чи не найважливішими аспектами реалізації конституційного права людини та громадянина. Визначено, необхідність встановлення мінімального терміну у три дні, не пізніше якого роботодавець повинен попередити працівників про запровадження зміни істотних умов праці. Зроблено висновок, що будь-яке збільшення тривалості роботи чи відповідно зменшення часу відпочину повинно бути обґрунтовано лише потребами оборонної сфери та сфери забезпечення життєдіяльності населення, тому варто у ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачити чітке адресування даної норми лише працівникам залучених до роботи на об’єктах критичної інфраструктури. Акцентовано увагу на необхідності наділення працівників можливістю на власний розсуд розпоряджатися щорічною додатковою та цільовими відпустками з правом вибору одного із наступних варіантів: 1) надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану, 2) за заявою працівника йому повинна бути надана відпустка без збереження заробітної плати, 3) у будь-який період часу, а не лише у випадку звільнення, невикористана частина відпустки понад 24 календарні дні повинна бути компенсована у грошовій формі. Наведено класифікацію відпусток без збереження заробітної плати в умовах запровадження воєнного стану.uk_UK
dc.format.extent137-141
dc.identifier.citationСокол М. В., Максимук Є. М. Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стану. Прикарпатський юридичний вісник. 2024. № 3(56). С. 137-141. DOI : https://doi.org/10.32782/pyuv.v3.2024.24uk_UK
dc.identifier.doihttps://doi.org/10.32782/pyuv.v3.2024.24
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/26599
dc.language.isoukuk_UK
dc.subjectтрудове правоuk_UK
dc.subjectтрудові правовідносиниuk_UK
dc.subjectвоєнний стан
dc.subjectробочий час
dc.subjectчас відпочинку
dc.subjectзміна істотних умов праці
dc.subjectвідпустка без збереження заробітної плати
dc.subject.udc342.9uk_UK
dc.titleОсобливості регулювання робочого часу та часу відпочинку в умовах воєнного стануuk_UK
dc.typeArticleuk_UK

Files

Original bundle

Now showing 1 - 1 of 1
Loading...
Thumbnail Image
Name:
Sokol 6.pdf
Size:
261.05 KB
Format:
Adobe Portable Document Format
Description:

License bundle

Now showing 1 - 1 of 1
Loading...
Thumbnail Image
Name:
license.txt
Size:
4.73 KB
Format:
Item-specific license agreed upon to submission
Description: