Біологізація землеробства як фактор підвищення родючості ґрунту та врожайності сільськогосподарських культур в умовах Західного Полісся України

Abstract

Дослідженнями встановлено, що за сім років ротації зерно-льоно-картопляної сівозміни на фоні гною в поєднанні з сидератами підвищилася родючість ґрунту, зокрема вміст гумусу. Надзвичайно актуальним є розробка і впровадження ресурсозберігаючої системи землеробства з елементами біологізації, яка забезпечила б підвищення родючості ґрунту, продуктивності сільськогосподарських культур і покращення фітосанітарного стану полів. З культур сівозміни за врожаєм на фони добрив найбільше реагували озима пшениця, ячмінь, озиме жито, а на системи захисту – льон, картопля, кукурудза. Мінімальні дози добрив за фоном післядії гною і сидератів забезпечили високу продуктивність зернових культур і льону. Інтенсивне застосування агрохімікатів понизило активність ґрунтової мікрофлори. Досліджено, що при максимальному застосуванні пестицидів не виявлено їх залишкової кількості понад гранично допустиму концентрацію в ґрунті і сільськогосподарській продукції.